³⁹ З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.

⁴⁰ Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

⁴¹ І багато більше увірувало за слово Його.

⁴² А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.

⁴³ Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

⁴⁴ Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

⁴⁵ Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

⁴⁶ Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

⁴⁷ Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

⁴⁸ Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

⁴⁹ Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.

⁵⁰ Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

⁵¹ Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

⁵² Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

⁵³ Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

⁵⁴ Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

¹ Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.

² У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

³ В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

⁴ Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

⁵ Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

⁶ Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

⁷ Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

⁸ Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

⁹ зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

¹⁰ І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

¹¹ Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

¹² Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

¹³ Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

¹⁴ Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁵ Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

¹⁶ За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

¹⁷ Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁹ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

²⁰ Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰ Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³¹ Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³² Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³³ Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

³⁴ Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁵ Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.

³⁶ Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

³⁷ І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

³⁸ і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.

⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴¹ Чести від людей не приймаю.

⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

⁴⁵ Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

⁴⁶ Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

⁴⁷ Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

¹ Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,

² І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.

³ Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.

⁴ Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.

⁵ Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?

⁶ Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.

⁷ Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

⁸ Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:

⁹ Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?

¹⁰ Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.

¹¹ Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.

¹² Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.

¹³ Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.

¹⁴ Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.

¹⁵ Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

¹⁶ Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

¹⁷ і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

¹⁸ А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.

¹⁹ Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.

²⁰ Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

²¹ Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

²² Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

²³ инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;

²⁴ побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

²⁵ І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

²⁶ Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

²⁷ Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

²⁸ Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?

²⁹ Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

³⁰ Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

³¹ Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

³² Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

³³ Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.

³⁴ Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

³⁵ Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

³⁶ Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

³⁷ Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

³⁸ Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

³⁹ Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹ Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

⁴² і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

⁴³ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

⁴⁴ Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵ Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

⁴⁶ Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁴⁷ Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

⁴⁸ Я хлїб життя.

⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

⁵⁰ Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵¹ Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.